Проповідь на празник Святого Миколая Чудотворця

0 3109

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Святого Миколая Чудотворця

Апостол: Євр 13, 17-21
Євангеліє: Лк 6, 17-23

Упродовж церковного року ми відзначаємо дні, присвячені Ісусові Христові, Пресвятій Богородиці, які пригадують історію головних подій із життя цих осіб. Вшановуємо пам’ять багатьох святих, наприклад святого Івана Хрестителя, апостолів Петра і Павла, святого Димитрія, святого священомученика Йосафата. Також вшановуємо пам’ять святого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця.

Хто ці святі, хто називається святим? Це ті особи, котрі наповнені Святим Духом, що у своєму житті співпрацювали з Божою ласкою, прямували дорогою, котрою їх провадило Боже Провидіння, зберігаючи вірність Богові. їхнє життя було зразком служіння Богові та людям, було наповнене проявом християнських чеснот. Що таке християнська чеснота? Чеснота, або чесноти, це – постійний спосіб життя згідно з Божою волею, в котрому людина виявляє більшою чи меншою мірою певні прикмети, серед яких: покора, милосердя, лагідність, любов до ближнього і т. д. Наповнитися Святим Духом – означає бути наповненим любов’ю: любити досконало Бога, ближніх й увесь створений світ. Усе чинити з любові до Бога і для поширення Божого Царства на землі – це основа святості. Святі жили в усі часи історії людства, це були неначе маяки, які вказували людям шлях до Бога, аби ті не зблудилися на дорозі земного життя. Минають тисячоліття, століття, десятиліття, а пам’ять про святих, про їхнє життя й діла постійно живе серед народу/

Святого Миколая Чудотворця знають у цілому світі як дорослі, так і малі. Особливо очікують цього свята діти, бо знають про щедрість святого Миколая, про те, що він принесе їм дарунки. Його популярність поширилася внаслідок великого милосердя до ближніх. Але дуже важливо, аби діти знали про життя і діяльність нього святого. Це завдання батьків, учителів, вихователів, їм слід обов’язково про це подбати.

Святий Миколай народився приблизно 280 року в місті Катарі, що в Малій Азії. Був вихований у добрій християнській сім’ї та вірі. Отримав велику спадщину від батьків. Коли згодом подорожував кораблем до Єрусалиму, втихомирив молитвою бурю, що знялася на морі. Він повернув життя одному морякові, що впав з високої щогли корабля і вбився на смерть. Звідки в нього була така сила? – Від Ісуса Христа, котрий також воскрешав померлих і заповів: “Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме” (Йо 14, 12). Ісус воскрешав померлих і дав силу святому Миколаєві це вчинити. Коли помер Іван, єпископ Мир Ликійських, святого Миколая вибрали на його місце, і він став архиєпископом цього міста. Як єпископ він не змінив свого життя, а продовжував допомагати бідним, багато молився, робив різні добрі діла, давав милостиню. Основними його чеснотами були доброта і чуйність серця, що виявлялося в ділах милосердя. Його навіть були кинули до в’язниці, але не довелося йому отримати мученицького вінка, Господь мав для нього інші плани, котрі він успішно виконав. Великими чудами наділив його Господь за життя, а ще більшими після смерті. Тіло Миколая поховали в місті Мирі Ликійському, а 1087 року перевезли до міста Барі, що в Італії, де ці мощі перебувають до сьогодні. Люди численно прибувають туди й отримують багато різних зцілень та ласк, про що записують у спеціальну книгу.

Святі, котрі за життя жили не для себе, а для людей, після смерті залишаються духовно серед людей, продовжуючи свою богоугодну справу. Люди сприймають святих, ніби живих, посеред себе, як близьких і рідних. Святий Миколай, хоч жив далеко від нашого краю, близький і рідний нашому народові, котрий його любить, до нього молиться, співає пісні, будує церкви на його честь, називає Його іменем новонароджених. Його ім’я знане в усьому світі через діла милосердя.

Також добре було б згадати про блаженного єпископа нашого краю Миколая Чернецького, котрого Господь прославив через отримання багатьма людьми різних ласк за його посередництвом. Колись люди ходили на його гріб у Львові, на Личаківський цвинтар, де він був похований, а тепер приходять до храму святого Йосафата, що у Львові. Тут ті, хто з вірою й молитвою приходить у різних потребах, отримують оздоровлення, зцілення, вилікування від алкогольної залежності й багато іншого добра. Цей блаженний єпископ був благородної вдачі, багато терпів переслідувань за життя, але прощав ворогам, котрі знущалися з нього. Розповідають, що коли він перебував на допитах у катівнях КДБ, один зі слідчих жорстоко копав його ногами, а він обізвався: “Сину, за що мене б’єш?” Це лагідне запитання так вплинуло на ката, що той пізніше навернувся, – дивувався, що єпископ назвав його сином. Можливо, цей чоловік ніколи не чув такого щирого вислову – “сину”? Бачимо, що навіть коли хтось до нас ставиться з ненавистю і знущанням, не можна взаємно палати помстою і ненавистю. Правдивий християнин прощає і любить, тому що так навчав Ісус Христос: “Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас” (Мт 5, 44). Бачите, в чому полягає християнська чеснота й праведне християнське життя! Тільки той може називатися правдивим християнином, хто вміє любити і прощати, і то всім, а не тільки окремим особам. Можливо, трапляються люди, що голосно заявляють про свою християнську належність, але коли бракує любові і прощення, то гучні твердження пусті, неправдиві і смішні. У цьому можна не переконатися тут, на землі, але в другому житті, коли воно почнеться після нашої смерті, усе стане на місце. Послухаймо науки святого апостола Павла: “Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують” (1 Кр 6, 9). І не допоможе ані влада, ні гроші, ані здоров’я. Спішімося випереджувати одні одних прощенням і любов’ю, тому що іншої дороги для вічного щастя не існує.

Хай життя святих стане прикладом для нашого життя. Живімо так, як вони жили: якщо вони могли любити і прощати, то й ми можемо подібно чинити. Адже ненависть – це не Божа прикмета, а – диявольська. Хто бажав би належати до диявола та його сил? Ніхто мудрий не погодиться, аби зголоситися до в’язниці тут, на землі. Тож хіба погодимося, щоб християнська душа була такою немудрою і своїм життям загнала себе до вічної пекельної в’язниці? Ні! Прощаймо і просімо прощення в інших, особливо в тих, кого ми образили. Нещодавно вчинено гідний акт прощення і просьбу про прощення, що здійснили представники нашої і польської Церков під час євхаристійних Соборів у Варшаві й у Львові. Перемагаймо наші амбіції і самолюбство! Приймаймо Божу ласку, а відкидаймо від себе диявольське насіння, яке шукає собі місця в нас, аби нас знищити. Перемагаймо зло добром! На землі існує ще дуже багато зла, ми знаємо про війни, незгоди, протистояння, переслідування, грабунки, наркоманію, пияцтво і про багато-багато інших бід. Покажімо себе праведними християнами, що протистоять всякому злу, котре насамперед знаходить місце в нашому серці й нищить нас.

Молімося до наших святих мучеників, преподобних, блаженних, апостолів і пророків, аби допомагали нам протистояти злу будь-якої форми, що бажає поглинути й покарати нас у вічному вогні. Хай Пресвята Богородиця, наша небесна Мати, та святий Миколай бережуть нас від усякого зла, духовного і тілесного.

с. Жуличі, 19.12.2005.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: