Проповідь на Першу Неділю Великого Посту

0 2813

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Перша Неділя Великого посту

Апостол: Євр 11,24-26,32-12,2
Євангеліє: Йо 1,43-51

Євангельський уривок першої неділі Великого посту розпові­дає про зустріч Ісуса Христа з Филипом, потім – із Натанаїлом, а пе­ред тим відбулися зустрічі Христа з Андрієм, Іваном та Петром, що стали Його учнями. У цих зустрічах, що закінчувалися покликан­ням до нового служіння, здавалося, не відбувалося нічого особли­вого. Учень, як, наприклад, Филип, чує виразний голос Ісуса: “Іди за мною”. Филип залишався вільним у виборі, міг піти або ні, але слова Христові були дуже сильні, так що, коли Филип зустрів Натанаїла, говорить до нього: “Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, з Назарету”. Зустріч з Христом, Його слова до Филипа чинять в останньому зміну й не замикаються в ньому самому – він ділиться цим з іншими, оскільки ми є створінням також і суспільним, тобто таким, котре живе у пев­ній спільноті. Під спільнотою великий філософ Аристотель розумів людей, з котрими живемо й котрі мають на нас вплив. Відповідно ми впливаємо на поодиноких осіб, як також і на спільноту, в котрій перебуваємо, діємо і живемо. Наше життя побудоване так, що дуже важко перебувати лише в одному суспільному оточенні: ми мешкає­мо вдома, ходимо до праці, на навчання, їдемо у транспорті, буваємо в церкві тощо. Всюди нас оточують певні люди: знайомі і незнайомі, ближчі нам і байдужі до нас; одних ми тільки бачимо, інших чуємо, а з деякими спілкуємося і маємо ближчий чи дальший контакт. Бу­ває, що чийсь погляд, слово, навіть зовнішній вигляд залишаються нам глибоко в пам’яті і можуть жити в нас довгі роки та чинити до­бру або погану переміну нашого життя. Наша свобода, котрою ми користуємося і котру інколи вживаємо неправильно, може завести нас у залежність і неволю. З іншого боку, хто добре використовує свою свободу, стає вільніший, відкритіший, і це наближує людину до Христових слів: “Побачите небеса відкриті та ангелів Божих…”

Зустріч Филипа з Христом перемінила його, він став одним із дванадцятьох апостолів. Це не означало, що його життя, як і інших, хто був з Христом, було легким і не вимагало зусиль, щоб залишитися вірним Йому. Коли, наприклад, Ісус Христос говорив: “Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу” (Йо 6, 51), почувши це, “Від того часу численні з-поміж його учнів відійшли від нього і більше з ним не ходили” (Йо 6, 66). Ісус Христос звернувся до своїх найближчих, не заперечуючи своїх слів: “Невже й ви бажаєте відступитися?” (Йо 6, 67). Ситуацію рятує Симон Петро, котрий також ішов здалека за Ісусом Христом, коли Ісуса спіймали (пор. Мр 14,54). Потім він відрікся Христа, однак погляд Ісуса тоді, коли Петро відповідав на подвір’ї первосвященика, спам’ятав та змінив його: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш. І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово… І, вийшовши звідти, заплакав гірко” (Лк 22, 60—63).

Зустріч Филипа і Натанаїла з Ісусом Христом перемінила цих осіб, що стали близькі Христові. Безперечно, варта великої уваги наша зустріч з Богом на молитві, а особливо під час святої сповіді та Святого Причастя, коли правдивий Бог приходить до нас зі своїми дарами прощення й сам особисто стає нашим гостем. Які зміни на краще стаються в нас, коли молимося, сповідаємося і приймаємо Святе Причастя? Чи взагалі маємо бажання стати духовно кращими. Як наблизитися до Бога, а віддалитися від наших злих звичок і зовсім покинути їх, покинути повсякденні гріхи, а може, і тяжкі провини! Час святого посту, у котрий вступаємо з року в рік, пригадує це нам і заохочує замислитися над нашим життям. Наші молитви в молитвослові заохочують: “Поле змагань за чесноти відкрилось. Усі, що ба­жаєте змагатися, заходьте, приготувавшись добрим подвигом посту, бо чесні борці справедливо вінчаються” (Утреня Сиропусної неділі).

Докладаймо зусиль, аби гідно зустрічатися з Ісусом Христом у святій тайні сповіді та Святому Причасті. Він закликає нас, як апостола Филипа, щоб іти за Ним, а не йти за світом, не потурати нашим пристрастям та лихим почуванням, але всеціло віддати нашу волю в руки Божественного Спасителя.

Собор Св. Юрія, м. Львів, 25.02.2007

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296 с. сс.121-122.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: