Проповідь на Двадцяту Неділю по Зісланню Святого Духа

0 912

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Двадцята Неділя після Зіслання Святого Духа


Апостол: Гл 1, 11-19
Євангеліє: Лк 7, 11-16

Icyс сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!
(Лк 7,14).

Світ і час, в котрому ми живемо, дуже багатий, різноманітний, цікавий і неповторний, тому що живемо в час, де “все тече і змінюється”, – як твердив Геракліт з Ефесу, стародавній грецький філософ. Ми, люди, часто бажаємо зміни, а особливо, коли переживаємо труднощі й невдачі, хочемо вирватися з них, уникнути їх, але зауважуємо, що, подолавши одні труднощі, стикаємося з іншими. Коли ми нібито влаштували своє життя, здається, що все йде за нашим планом і задумами, раптом приходить хвороба або загрожує смерть, проти котрої людина не в силі протистояти. Перших чоловіка і жінку, що мешкали в раю, Бог попереджував: “З дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш” (Бут 2, 17). Пересторогу Господа порушила людина – померли Адам і Єва, померли інші, всі, хто був одягнутий у людське тіло. Усі помруть, хто приходить на світ, тому що смерть, як наслідок гріха, перейшла на всіх.

Із цього євангельського тексту ми довідуємося, що одного разу, коли “Ісус з учнями і силою народу” увійшли в місто Наїн, при міській брамі вони зустріли інший похід, поперед котрого йшла мати, а за нею несли її мертвого сина, така була тодішня традиція, і супроводжувало цей похоронний похід “досить людей із міста” (Лк 7,12). При брамі міста зустрілися життя і смерть: Христос, що говорить про себе: “Я – путь, істина і життя” (Йо 14,6), та юнак, котрого несли мертвого, і в його тілі життя було відсутнє. У той час мудреці часто намагалися потішити людей, що перебували у смутку, говорячи: “Не сумуй, тому що це нічого не змінить”. Ісус Христос приходить до матері зі словами, повними надії та радості, говорячи: “Не плач”. Доторкається мар, зупиняє похід та звертається до мертвого юнака, щоб підвівся: “Юначе, кажу тобі, встань!” (Лк 7,14). Христос чинить так, як той, хто володіє життям, – проганяє смерть, і на очах у всіх юнак підвівся, до нього повернулося життя, а Христос віддає його матері, тепер уже повного життя.

Така історія з юнаком із Наїн спонукає нас не тільки бути слухачами, огорнутими страхом чи подивом, але просити Бога, щоб дав нам ласку глибоко розуміти зміст нашого життя. Ісус Христос, котрий стоїть на чолі походу, і всі, хто йде за ним, – це образ тих, котрі прямують до вічного життя. Інший похід, котрий очолює несений мертвий юнак, прямує до вічної смерті. Образ мертвого юнака – це образ людини, котру несуть пристрасті тіла, спокуси світу та диявола. Святе Письмо згадує, що таких “людей є досить”, котрі кидаються у вир пристрасного життя, шукаючи вигоди і насолоди від світу та в тілесних задоволеннях. Вони не мають часу, щоб зустрітися з Христом, тому що мають добре скористати зі свого короткого періоду життя на землі. Заглушуючи голос свого сумління виключно потребами цього світу, не хочуть думати про якесь ніби “видумане” життя, що існує поза цим видимим світом. Таким людям добре чи недобре ведеться, але вони не мають охоти змінити свого життя, приймати нові обов’язки, навернутися й щиро стати в похід із Христом. Йти за Ним – означає нести хрест. Дивно, але правдиво, що багато людей залишаються жити у смерті й не хочуть прийняти життя. Продовжувати жити мертвим, тобто не жити Божою наукою, означає наражати себе отримати стан вічного помирання в майбутньому світі. Розуміємо, яке велике нещастя людини зустріти Христа поза брамою життя на землі, не прийнявши в цьому світі від Нього пропонованого способу життя.

Христос охоче відгукується на бажання зустрітися з кожною людиною, незважаючи на її духовний стан, національність, вік, посаду, науковий рівень і т. д. Кожній охочій людині бажає запевнити вічне щасливе життя, за котре так дорого заплатив, – полюбив нас до кінця (пор. Йо 13, 1) і віддав своє життя за нас.

Ісус бажає допомогти нам піднятися з наших прогрішень, але не може зробити цього без нас. Він дає нам безліч нагод щодня, надихає нас внутрішньо через різні випадки і приклади та очікує нашого першого кроку, до якого нас так ласкаво спонукає, навіть докорами нашому сумлінню. Хто не зробить першого кроку, не вчинить інших. Хто лежить на смітнику і бачить, що там, недалеко від нього, простяглися гарні ліси і луки, побудовано чудові будівлі, струменить свіже повітря, і все це гарно розуміє, але не почне підніматися і робити кроків, щоб залишити місце свого перебування, смітник залишиться його нещастям. Христос звертається до всіх нас зі словами “кажу тобі, встань!”, конкретно до тебе і до мене. Це слова Божої турботи, зокрема за кожну людину. Святе Письмо говорить, що Ісус Христос віддав уже тепер живого сина його матері. Кожну особу, котра намагається жити з Богом, не має значення, яке б погане і гріховне було її життя в минулому, віддає Матері-Церкві. Свята Церква хоче провадити всіх, хто приймає її провід, до вічного щасливого життя.

Коли тодішні люди побачили таке велике чудо, “вони прославляли Бога”. Ми з вами є свідками великих чудес, котрі здійснив і довершує Господь у нашому житті. Це означає, що ми багато разів були мертвими, поповнюючи різного роду гріхи, а Бог оживляв нас заради великого Його милосердя, прощаючи наші провини. Коли ми навертаємося до Нього, Він завжди ласкаво нас приймає і дарує нам сили, щоб протистояти спокусі. Як же важливо почути голос Божий, що закликає нас вставати.

Одного разу подорожній, відвідуючи старовинні пам’ятки, знайшов на горі опустілий монастир. Біля монастиря стояла висока дзвіниця. До маятника серця дзвону була прив’язана мотузка, що звисала вниз. Подорожній задзвонив у дзвін. Повилітали різні птахи… Звук затих, птахи почали повертатися, займаючи свої гнізда. Також і до нашого сумління доходять різні звуки, зокрема звуки Божого голосу, котрий сприяє нам робити духовну зміну в нашому житті. Ми вже багато разів виганяли з нашого серця різних птахів-гріхів через сердечне покаяння, а потім знову дозволяли їм знаходити місце і гніздитися в нашому серці. Зробімо рішучу постанову боротися зі злом, починаючи з нашого серця.

м. Вінниця, 10.11.2002

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: