Що руйнує наше життя?

4 5644

249291.gif

Певно, кожен із нас рано чи пізно, а таки приходить на межу власного болю. І немає тоді значення, що тебе болить, — серце, шлунок, а чи душа, — цей біль руйнує твоє життя, перекреслює усе те, що ще вчора мало для тебе ціну. І ти моделюєш свій порятунок різними варіантами. Ставиш собі, ставиш сильним світу цього запитання, на які ні ти сам, ні хтось інший не може відповісти. І ось саме тепер, у ріці болю, якось враз відкриваєш для себе несусвітню таємницю, яка завжди була поруч, була відкритою, а ти дивився і не бачив, слухав і не чув: поза нами, поза нашою свідомістю, поза нашими сформованими знаннями і переконаннями існує сила, якої не можна торкнутися, але яка може губити і рятувати, руйнувати тебе і зруйноване оновлювати.

Саме такі думки народжувались при зустрічі і при розмові з людиною, яку може привести на твої дороги не випадок, а небо — це зцілювач душ і тіл людських, місіонер, священик-екзорцист третього ступеня чину отців василіян Юрій Савчук.

Отця Юрія можна зустріти хіба що в місцях українських святинь. І якщо тобі уже вдалося його зустріти, то він ніколи не знехтує твоїм болем — він прийде на твоє безсоння, на твою тугу, на твою невирішену проблему і буде гоїти її молитвою і Христовою любов’ю, буде кликати тебе не в престижні білі палати лікарень, а на вузенькі Божі стежини, де ти зможеш видужати лише за однієї умови: поміняти в собі зло на любов.

Уже згодом, коли я познайомилася з о. Юрієм ближче, коли брала у нього це інтерв’ю, яке пропоную тобі, добра людино, — побачила у цьому смиренному, лагідному, прислужливому навіть пустотливій дитині чоловікові оту нездоланну силу Христових стовпів, на яких ще тримається у правді і святості цей світ. А зустрілися ми з о. Юрієм у Джублику на Закарпатті, де він на місці з’явлення Богородиці сповідав паломників, брав участь у Богослужінні. Розповіла йому про інше святе місце на Західній Україні поблизу с. Кобак, де явилась Богородиця: запросила його приїхати. А коли з’ясувалося, що першим на місійну працю о. Юрія благословив відомий (тепер уже покійний) старенький монах з Дорівського монастиря монахів-студитів о. Порфирій, наша розмова набрала глибшого і ріднішого змісту, адже о. Порфирій став свого часу і для мене тією ясною зорею Духу на землі, на яку завжди хотілося і хочеться орієнтувати власне життя. Перше, що впадає в очі і вирізняє місіонера з-поміж інших, це потужна молитвенна практика. Духовно-екологічний центр християнської злагоди і любові «Здвижин» біля с. Кобак на Косівщині ще не бачив такого молільника — вісім годин без перерви він щиро й неустанно молився з людьми (переважно паломниками) під куполом неба, серед дубових пралісів. Спосіб життя його настільки простий і скромний, що в уяву сучасної людини мало укладається: їсть раз на день, а в більшості живиться Святим Причастям, увесь його пожиток — сумка з духовними книжками, требниками, акафистниками, чудотворними іконами, хрестом та елеєм, освяченим на 370 Службах Божих, яким отець робить соборування. І це ще далеко не все. Не в сумці, а в серці цей старанний духовний подвижник, цей істинний слуга Божий несе для людей зцілюючий скарб — любов Христову.

— Отче Юрію, прочитала Вашу книгу «З вірою та надією на ласку Господню», де зібрано десятки прекрасних молитов на всяку потребу і поміч, а також листи-відгуки, листи-подяки людей, яким Ви допомогли у біді, у хворобі і яких силою молитви зцілили. Після прочитаного таке враження, ніби живої води напився…

— То не дивно. Слово має живильну силу, бо спочатку було Слово, і Слово було Бог…

— А хто такий екзорцист? На цю місію треба скерування церковної влади, а чи це дар Бога?

— Це людина, яка способом свого життя набуває силу змагатися з дияволом. Раніше, як ми знаємо з передань, усі християни могли виганяти злих духів іменем Христа завдяки молитві і посту, бо сам Ісус сказав, що цей рід виганяється молитвою і постом. Але люди з часом утратили цю силу і здатність. Східна Церква вважає екзорцим харизмою, даною Богом. Бо й справді, ніякі циркуляри не можуть обмежити владу Святого Духа — Дух дихає, де хоче і на кого хоче. І ми знаємо з прикладів життя святих Івана Боско, о. Піо, які не були екзорцистами, але виганяли злих духів. Тепер екзорцизмом можуть займатися священики, які мають на це дозвіл і благословення. Мене на цю важливу духовну працю благословив ординарій Софрон Мудрий, а перше благословення отримав від тепер покійного духівника мого з Дорівського монастиря о. Порфирія.

— Отче Юрію, хтось із мудрих сказав: заберіть священика з парафії, зруйнуйте храми — і через десять років люди будуть поклонятися дияволу. У нас на Західній Україні нищили дух протягом п’яти десятиріч — і результати наяву.

— Так, сьогодні світ на фоні будівництва нових храмів, відкриття монастирів, видимого навернення занурився в ідолопоклонство. Люди не слухають Божих порад, нехтують Божими законами, намагаючись самі стати богами, прагнуть запанувати над силами природи, наводять через спіритизм контакт із померлими душами, звертаються до магії, ворожби.

— і потрапляють у такий спосіб під вплив злих духів?
— і все це обов’язково закінчується хворобою або одержимістю злими духами.

— Але, отче Юрію, поговорімо з Вами відкрито. Знаю багатьох дуже багатих людей,  які мали проблеми в сім’ї, зі здоров’ям, не вміли чи не могли порозумітися з колегами, близькими і йшли шукати розуміння, підтримки і допомоги порадою, словом до церкви. Але священики (не всі, звичайно) не завжди хотіли і хочуть їх вислуховувати. Тоді нещасні йдуть до ворожок, до провидців, цілителів. І навіть є дослідження, проведені у нас і в різних країнах, які засвідчують, що люди шукають у світі найперше любові, порозуміння, дружби, співчуття, допомоги. А потім чуєш від них: я вірю в Бога, але не у священика. І  марно переконувати такого Христовими словами: «Хто вас слухає (тобто священиків), Мене слухає, хто вас зневажає, Мене зневажає…»

— Можу на це сказати, що священство — то дар Бога, то покликання неба. А якщо хтось іде і здобуває професію священика для роботи, то такий завжди буде мати проблеми зі своєю паствою. Але Бог милосердний — треба багато молитися і багато просити у Господа дарів: молитви, посту, духовного удосконалення, духовного зріння. Але найперше треба зорієнтувати свій спосіб життя, спосіб мислення, праці на життя Христа, на життя Богородиці. Це стосується всіх християн.

— Багато людей твердять, що ніяких злих духів нема.

— Це кажуть ті, котрі далекі від духовних знань. Колись Ісус Христос, вигнавши легіон злих духів з людини, дозволив їм увійти в стадо свиней. Злий дух існує в світі — тепер здебільшого він творить свої чорні справи через людину, через її серце… Розповім про один випадок зі своєї практики. Це було на Львівщині, коли виганяв злих духів з міліціонера. Говорить він мені, що якийсь хлопчик приходить вночі до хати і душить усіх. Я приїхав уже вночі, змучений, але акафист відмолив, усіх висповідав і посвятив оливою. Тільки-но задрімав, чую — йде нечистий дух по кімнаті. Я прочитав молитви, 20-й псалом і кажу: перестань мені гримати, зачекай до ранку. Послухав. А на сході сонця я відправив Службу Божу, причастив усіх, а коли висвячував хату, — на одній стіні ніби бомба зірвалася…

— Дуже часто можеш почути: «У мене біда, я хворий, бо мені пороблено». Скажіть, отче Юрію, чи можна людині поробити?

— Можна, без сумніву. Злий дух постійно за роботою. Але тільки тому можна заподіяти зло, наслати недугу, спричинити у сім’ї розлад, посіяти ненависть, навіть смерть наслати, хто служить злу, хто грішить і легковажить гріхами, не молиться, не йде до сповіді, не приймає Святе Причастя. Добрій людині, яка живе у рамках Закону Божого, ніяка темна сила не може спричинити зла.

— А як відрізнити у людині хворобу фізичну, яка лікується в лікарів, і наслану злими духами?

— Це ознаки реакції на святі предмети: хрест, освячену воду, вервицю, чудотворні образи святих. Опанована нечистим духом людина не може і не хоче зайти до церкви, а коли навіть зайде, їй робиться погано. Або позіхає. Молитва присутніх у храмі Божому викликає в неї агресію, нестриманість, сварку.

— То розкажіть детально, як захиститися в цьому світі від темних сил.

— Самому стати світлом. іншого захисту нема. Буває так, що мене просять освятити хату, але цей обряд я роблю тільки після того, як висповідаю, причащу, зроблю єлеопомазання домочадцям. А далі кажу, прошу людей: освячення хати буде зведено на ніщо, якщо ви, її мешканці, не будете жити по-Божому. Треба, люди, освячувати свої душі і свої тіла молитвами, добрими ділами, пожертвами, милосердям і милостинею, любов’ю до ближнього й обов’язково постом. Треба намолювати хату — тоді ніякі чари, підсипання, ніяка нечиста сила не прийде ні до вашої долі, ні до вашої сім’ї, ні до помешкання. Освячення хати, свята сповідь, причастя, молитва, любов — це та духовна потужна мітла, яка постійно вимітає з життя нечисть. Отож не треба забувати, що коли ми байдуже поставимось надалі до свого життя во Христі, то вигнаний із хати, з долі злий дух далеко не піде.

І Євангеліє про це пише так: «А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. Тоді промовляє: повернусь у дім свій, звідки я вийшов… Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселяються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше».

Хочу наголосити, що найсильнішою зброєю, найпотужнішим нашим захистом є любов. Усе нечисте не витримує атмосфери любові. Несіть у собі любов — і ви дуже швидко побачите, як навіть ті, котрих вважали за друзів, зникнуть з вашої дороги, а на місце прийдуть душі світлі, праведні і святі.

Взагалі хочу сказати, що без сповіді і святого причастя я людей не приймаю. Єлеопомазання і молитви на зцілення роблю уже опісля. А ще раджу людям постійно, регулярно (добре щоранку) пити свячену воду, кропити нею ліжко, на якому вона спить. Якщо щось гримає, лякає, — посипати свяченим маком, сіллю. Свячений часник теж є добрим захистом від злих сил. А ще носіння освяченого хреста на грудях. Ворожбити, злі люди постійно шукають приводу, аби загасити Боже світелко у людських душах — підсипають під пороги, переливають огидою стежки, дороги. Руками нечисть не брати, віднести на місце, де люди не ходять, і спалити, а за ворогів помолитися, аби Господь дав і їм розуму, мудрості, аби і їх привів на дорогу світла і добра, бо вони теж діти Бога, хоч і заблудлі.

— Отже, підкреслімо й виведімо яскравим курсивом на скрижалях сердець наших: молитва, сповідь, причастя, піст, добрі діла милосердя, любов — це наша зброя проти демонської темряви і зла.

— Саме так. Ви добре зрозуміли. Запишіть це правило на сторінках свого серця, і нехай воно, це правило, стане способом життя вашого і всіх людей, які шукають спасіння во Христі.

— І ще хочу знати. Ви екзорцист. І ось читаєте Ви молитви над людиною, а вона просто фізично хвора, а не психічно, духовно…

— Екзорцизм — це молитви, які ніколи нікому ще не зашкодили, а тільки помогли. Тоді як медикаментозне лікування, буває, призводить до отруєння організму, а то й до отупіння. Екзорцизм зцілює завжди.

— Для цього досить одної зустрічі?

— О ні.Потрібно багато часу, аби досягти остаточного одужання, навіть фізичного. Але навіть одна молитва екзорциста приносить хворому велике полегшення, і життя його світліє, стає оптимістичнішим.

— Ви кажете — одна молитва. Але я була присутньою, як Ви молилися над хворими у «Здвижині» — це не була одна молитва, це була сукупність, а чи в’язка, якщо так можна сказати, молебнів на три-чотири години.

— Коли працюєш для людей во ім’я Христа, ніколи не треба рахувати години. Вони для мене як мить.

— Мені доводилось бачити, як у Почаєві ченці виганяли злого духа з чоловіка. Це картина неприваблива. А люди, що спостерігали за цим явищем, жахалися одержимого. Скажіть, чи можна заразитися диявольською хворобою?

— Ні, не можна. Одержимий нікому не загрожує. Диявол може приступити до людини лише з волі самої людини. Це буває тоді, коли нерозумний сам біжить у небезпеку, бере участь у сеансах спіритизму, а чи ломить собі голову з неправедністю.

— До мене в редакцію інколи приходять люди, які розповідають дивні, але невигадані історії, скажімо, прихід наяву покійника. А одна жінка розповідала, як бачила опівночі дівчину, та таку, що рівнялася у рості з деревами, — вона йшла по дорозі і співала — молода, вродлива, — її шовкове волосся замітало дорогу…

— Ось це і є прояви нечистих духів, які, так би мовити, вбираються у певний образ. З цього приводу я розкажу історію не зі своєї практики, а з практики екзорциста о. Кандідо, до якого звернулася дівчина-студентка з явними ознаками диявольського опанування. Отець Кандідо зауважив, що вона ще й психічно неврівноважена, і попросив допомоги у знайомого психіатра. Коли дівчина прийшла на чергову молитву, психіатр сидів за широким столом на певній відстані від пацієнтки. На закінчення розмови він сказав: «Зараз я вам випишу ліки» і почав виписувати рецепт. Тієї ж миті, не підводячись із крісла, одержима злим духом простягнула руку, яка на очах в оторопілого психіатра видовжилась до двох метрів, — саме такою була відстань від дівчини до лікаря. Вона схопила рецепт, зіжмакала його і промовила зміненим голосом: «А це мені вже ні до чого». Після цього психіатр категорично відмовився приймати людей, яких рекомендує екзорцист.

А щодо видінь покійників, то чимало світових практиків-екзорцистів стверджують, що диявол може послуговуватися душами засуджених на вічні муки людей, щоб переслідувати живих. Тут потрібні постійні заупокійні служби, панахиди, молитви за душу покійного. Душі, які перебувають у чистилищі, — це душі праведні і чинити зла живим не можуть.

— Буває, що священик-екзорцист молиться над людиною, а сама людина байдужа до молитви…

— При такому стані майже неможливо людину зцілити. Ми тільки допомагаємо, ми випрошуємо у Бога ласки для неї, але на це повинна бути її згода, її допомога, бажання. Бажання очиститися від гріха насамперед. Я вже казав і повторюю, що перешкодою до одужання є наші гріхи, злі вчинки, небажання комусь щось простити, якщо навіть він винен, а не ти.

Дуже добре читати у хаті молитви любові, а також ті місця з Святого Письма, де ісус говорить про любов. Щоразу, коли нечистий (а хвороба від гріха) чує молитву любові, він відчуває на собі перемогу Христа і втікає. Без любові до ближнього, без терпіння до недосконалостей його звільнитися від усього того, що люди називають нещастям, неможливо. Ворога перемагає любов. А відчуття у душі, у серці радості, спокою, любові свідчать про присутність у нас Христа.

— Спасибі Вам, отче Юрію. Ми так багато говорили про силу, яка руйнує наше життя, нашу душу. Тепер будемо знати, як захистити себе від неї. Проте людство завжди шукало, шукає і шукатиме отого спасенного Божого променя, істини Божої, які преображають життя у світло, у правду, у совість, у любов…

Знаю, що Вам небо подарувало велику ласку — бачити Марію — Матір Божу. і не раз. Розкажіть нашим читачам про це.

— Все почалося зі сну. То було в Луцьку, у монахів-василіян, восени 2002 року. Бачу, прийшла до мене мама покійна і каже: «Я рада, сину, що ти виконуєш місійну працю». Мама стала враз невидимою, а замість неї стоїть переді мною Мати Божа у блакитній одежі і каже: «Приїжджай до мене у Джублик на Закарпаття».

Туди я поїхав аж у січні, і тепер щомісяця, 27 числа, приходжу на це святе місце з’явлення Богородиці, бо там багато роботи і люди мене у цей день чекають. Приїжджають вони з усієї України і навіть з-за кордону: з Канади, США, Польщі, Угорщини… А якось торік у грудні підходить до мене в сповідальницю жінка порадитись про щось. Розмовляю з нею і якось мимоволі глянув у вікно і завмер — дивлюся, а то Мати Божа стоїть перед престолом: у жовтій хустці, синій накидці. Продовжую говорити, а погляд далі лине туди, до престолу — знову Мати Божа стоїть: у жовтій хустці, але накидка вже чорна у білі крапки. Третій раз глянув — стоїть Марія у синій накидці… Три рази бачив Богородицю у Львові на Високому Замку під капличкою. У Лішні Дрогобицького району бачив, де Матір Божа з’явилася двом дівчаткам. У Кобаках на Здвижинській горі в час мого Богослужіння кілька разів чув запах ладану — то була присутність на молитві Богоматері, як і в Джублику. Там Богородиця сказала дівчаткам-візіонеркам, щоби священики не обкаджували престіл, Святі Дари, людей, — Вона Сама це буде робити. і багато хто побував у Джублику, чули цей небесний запах ладану, то польових квітів, то лілій, а то троянд…

— Так, і ми, працівники редакції, мали таке духовне щастя дихати і насолоджуватися цим небесним ароматом Матері ісуса у Джублику. Спасибі долі і Богородиці за цей дар…

— Я твердо вірю в присутність у Джублику Матері Божої, бо три рази бачив Її сам, а на кожній Службі відчуваю запах ладану. Туди колись цілий світ буде їхати, і цьому ніхто не перешкодить, бо так хоче Мати Ісуса. І «Здвижин», в якому присутня Божа благодать, стане місцем великого паломництва.

— А ще про що Марія каже дівчаткам у Джублику, чого хоче від нас, людей?

— Богородиця просить примирення між людьми; просить молитися на вервиці про об’єднання Церков і християн в любові; просить молитися за мир і за навернення грішників.

— Ну і як ці прохання Марії реалізуються?

— До Джублика приїжджають священики зі своїми вірними усіх конфесій. Я приймаю у монастирі отців василіян і римо-католиків, греко-католиків і православних різних патріархатів, приймаю тільки черед сповідь. Люди міняються на очах. І той, хто багато молиться, хто шукає свого спасіння і спасіння світу, уже не бачить причин для протистоянь конфесійних. Адже ми — народ одного Бога, Ісуса Христа. Такі люди преображаються любов’ю і вимолюють своїми чистими серцями мир і злагоду не лише для себе, свого роду, а й для України, для світу.

— Спасибі Вам, отче Юрію, за розмову, на закінчення якої хочу запитати: де з Вами можна зустрітися, отримати духовну пораду і попросити зцілюючої молитви?

— Я місіонер і їжджу майже по всій Україні, де потрібна духовна і молитовна поміч. Де Бог мене посилає, куди кличе Мати Ісуса, туди йду, бо вже не собі належу, а Богові і людям. І поможи мені, Господи, нести гідно цю високу місію по життю.

— Подаруйте нашим читачам, о. Юрію, молитву, якою можна захистити себе, сім’ю від усякого зла.

— Будь ласка.

«Боже неба і землі, Боже ангелів, Боже архангелів, Боже патріархів, Боже пророків, Боже апостолів, Боже мучеників, Боже непорочних, Боже, що даєш життя після смерті, відпочинок після трудів; бо немає іншого Бога, крім Тебе, і нічого правдивішого за Творця неба і землі, царству Якого немає кінця. Покірно благаю велич Твоєї слави, щоб зволив звільнити і захистити мене, твого слугу, мою родину (імена) від нечистих духів, злих людей через Господа нашого Ісуса Христа. Амінь».

Калина ВАТАМАНЮК 

www.galychyna.if.ua

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

4 коментарів

  1. Мар’яна 25.05.2018 о: 23:35 -  Відповіcти

    Хто знає чому о.Юрій вже 2 неділі без зв’язку?

  2. Володимир 21.03.2018 о: 12:09 -  Відповіcти

    о.Юрій Іларіон 0679416608

  3. Дмитро 31.12.2014 о: 18:46 -  Відповіcти

    Як можна зв*язатися з Отцем Юрієм

    • Адмін 31.12.2014 о: 19:02 -  Відповіcти

      Дмитре, на жаль, ми не зможемо нічим Вам допомогти. Це інтерв’ю було передруковано нами майже п’ять років тому з івано-франківського сайту http://www.galychyna.if.ua
      Жодних контактів із згаданим у статті священиком ми не маємо.

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: